Відродження церкви – божа справа

292

17 червня у Браїлівці Онуфріївського району відзначали храмове свято.

Браїлівській церква Святого Духу, що на Онуфріївщині, уже понад 200 років. Церква була збудована поміщиком Іллею Петковичем з відокремленого Павлиського приходу. 27 вересня 1806-го року вона була закладена, а 13 липня 1811 – освячена.
Після революції 1917 року з приміщення церкви зробили склад, у якому зберігали сільськогосподарське приладдя. Занедбана будівля почала руйнуватися. На початку 1990-х років до храму дісталися «чорні археологи», які у пошуках старовинних речей зруйнували підлогу та вирили посеред церкви глибокі ями. Ще більших руйнувань додала пожежа у 2004 році, коли згоріла дерев’яна покрівля церкви.
Впродовж багатьох років релігійна громада намагається відновити церкву, яка сьогодні занесена до переліку пам’яток місцевого значення.
17 червня, у храмове свято, на службу до Браїлівської церкви Святого Духу прийшли сотні прихожан. Це і місцеві жителі та мешканці сусідніх сіл Онуфріївського і Світловодського районів, жителі Кременчука, Харкова тощо. В урочистій літургії взяли участь багато священнослужителів, серед них і ті, які майже 10 років тому починали відроджувати церкву, а також настоятель храму отець Олександр Хропко. Службу правив отець Іван із Павлиша.
А розпочалося все із несподіваної знахідки. Якось священик, який прийшов на службу у Павлівку, разом зі своїм паламарем вирішили оглянути тутешні території. Йдучи і розглядаючи природу, місцевість с. Браїлівка, помітили у заростях напівзруйнований храм. Через великі дерева і кам’яні брили не можна було навіть зайти всередину храму. Отримавши інформацію у єпархії, вирішили взяти його під свою опіку. Від тодішнього правлячого єпископа Антонія було дане благословення, і власними силами почалося відновлення храму: прибирали багаторічні дерева, вирубували чагарники, косили траву, прибрали та вивезли сміття, яке було в середині церкви, стару цеглу, яка просто сипалася, тощо. Як зазначає прото­ієрей Дмитро Лізниченко, ще б кілька років, і церкву не можна було б відродити.
До цієї роботи активно долучилися віряни, зокрема, громадський активіст, тодішній депутат Онуфріївської районної ради, а нинішній голова релігійної громади Браїлівки Олександр Руденко.
Олександр Руденко щодня знаходиться у пошуку небайдужих людей, які можуть допомогти у реставрації цієї культурної пам’ятки, за підтримки влади Онуфріївського району домігся приватизації за релігійною громадою земельної ділянки, де стоїть храм; виготовлено проектно-кошторисну документацію, на підставі якої можна проводити подальші реставраційні роботи.
До числа благодійників, які беруть участь у реконструкції церкви, варто також віднести Антоніну Саніну, Олександра Попова, Віту Рудницьку, Тамару Дзюбу, Любов Завгородню, Юрія Булаєнка, Олександра Веселого та інших.
– Ми з родиною приїхали сюди зі Світловодська 11 років тому, – говорить прихожанин, людина, яка власною працею відроджує храм, Валерій Білик. – Купили дачу, а пізніше залишилися тут жити. Коли почали відновлювати місцеву церкву, ми теж сюди приходили, вирубували чагарники, прибирали. Через два роки наш депутат Олександр Руденко закликав громаду Браїлівки відродити церкву. Тут було дуже все занедбане. Навіть 8 років тому мало хто вірив, що ця ідея може втілитися в життя. Зараз ми з дружиною – прихожани цієї церкви. Коли ще мешкали у Світловодську, моя дружина співала в церковному хорі, її брат – священик. Я свято вірю, що ми маємо зберегти те, що нам залишили наші пращури, адже лише через призму минулого ми зможемо планувати наше майбутнє, – сказав під час нашої розмови прихожанин Браїлівської церкви Святого Духа Валерій Білик.
– Браїлівську церкву допомагають відбудовувати усі, кому вона небайдужа, кому стала рідною. Це і громада Браїлівки, громада Павлівки ті інші; ті, хто колись тут народився. Аби не воля Господня, навряд чи тут вдалося б щось зробити. Всі миром у вільний час приходили сюди, працювали, аби дати храму друге життя. Сьогодні, я вважаю, ми звернули увагу людей на цю церкву, з Божою поміччю її відбудують, і в її стінах ще довго звучатиме Слово Боже, – говорить монахиня Анісія із Павлівки.
Антоніна Саніна, проживає нині у Кременчуці, та народилася у Браїлівці, тут народилися і поховані її предки, які були священнослужителями.
– У цьому селі народився мій батько, мої батьки вінчалися у цьому храмі, на місцевому цвинтарі похована моя рідня, тому я з великою любов’ю і бажанням докладаю свої скромні зусилля, аби храм відродився. Це була Божа воля, аби мої тато й ненька тут повінчалися, а потім щоб народилася я, тому вважаю цю церквою колискою свого роду. Те, що я повернулася сюди через майже 50 років, вважаю Божою Благодаттю. Цей храм палили, руйнували, знищували, а він живе. Всі, хто приїздить сюди із Кременчука, – це мої духовні брати і сестри, яких мені послав Господь. Сьогодні із Кременчука приїхали віруючі трьома маршрутками. Ці люди їдуть сюди по добрій волі і за покликом серця. Я вважаю, що це Божа Милість – дати церкві друге життя. Я їжджу сюди 12 років. Увесь цей час (у мене послух від єпископа) я є координатором перевезень – привожу сюди людей. І 12 років я говорила «Браїлівський храм – це мій біль і моя радість». Знаєте, родове коріння завжди кличе. Сьогодні я вже можу сказати: «Браїлівський храм – це моя радість, болі вже немає». Чого саме так? Тому що сюди на службу приїхали сотні людей, а на перших службах стояли одиниці.
Першу Божественну Літургію тут відслужили у 2010 році просто неба, бо не було куполу. З того часу минуло кілька років. Наразі багато чого змінилося, до церкви на храмове свято приїздять сотні вірян.
Завдяки благодійникам, які відгукнулися на прохання Браїлівської громади, на сьогодні вдалося зробити бетонну підлогу, очистити територію храму і саме приміщення, встановити двері, вікна та купол. Загальними зусиллями справа по відновленню храму просувається вперед.
У престольне свято після святкової літургії, яка тривала кілька годин, відбулася церковна трапеза, віряни відвідали цілюще джерело, яке знаходиться на території Павлівської сільської ради, та омилися його водою. По тому, скільки зібралося вірян, укріплюється переконання в тому, що цей храм буде відновлено.
Зазначу, що Троїцька церква є пам’яткою архітектури місцевого значення початку XIX століття і занесена до Переліку пам’яток містобудування, архітектури місцевого значення в Кіровоградській області. У 2016 році, за ініціативи Світловодської районної державної адміністрації Сергія Твердовського та депутата районної ради Миколи Середенка, церкву Святого Духа було включено до туристичних маршрутів Подніпров’я під назвою «Світловодщина – архітектурна перлина» та «Православне Подніпров’я».
Світлана Калугіна.