Він не впізнав

156

Чому вона, мов тінь, ніхто не зна,
Сидить, поклавши хустку на коліна.
Він повз пройшов… Пройшов і не впізнав,
А говорив колись: «Моя Царівна».

Він не впізнав тепла її очей,
Отих очей, що цілував так ніжно.
Сповзло пасмо волосся на плече…
А в чому сенс? Адже вона заміжня.

Хоч іскорка кохання ще горить,
Очі пусті потупились в підлогу.
Їх погляди зустрілись лиш на мить –
Нема в життя зворотної дороги.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.