“Я буду”

159

Скільки іще пройти мені доріг,
Аби дійти до твого серця, милий?
Лиш зорі тихо мерехтять вгорі –
Допомогти мені вони не в силі.

Як же мені пробить твою броню,
Щоб ти почув мене, щоб ти побачив?
Сльозу з щоки на груди я зроню –
Не хочу, щоб ти бачив, як я плачу.

Ні, не зізнаюсь, як душа болить,
Як знищує мене твоя байдужість.
Я буду посміхатись, буду жить,
Я буду поруч, бо кохаю дуже.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.