“Я сподіваюсь…”

124

Забула все: невдачі і тривоги,
Полишила і радість, і печаль,
Поразки, феєричні перемоги –
Всього цього ні скілечки не жаль.

Полишила, щоб все почати знову,
Я не стомилась, я готова йти,
Бо вірю в свою долю загадкову –
Бо прагну ще саму себе знайти.

Я йду вперед. Іду і не вагаюсь.
Це – вічний пошук, вічне рандеву.
Я, певно, без надії сподіваюсь,
Та я живу.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.