Які зміни принесуть освітня та медична реформи

24 листопада відбулася координаційна рада з питань місцевого самоврядування при голові районної ради, у якій взяли участь керівництво району, депутати районної ради та сільські голови. На нараді розглядалися питання реформування медичної та освітньої галузей.

57

Доповідаючи про особливості проведення медичної реформи зокрема і у Світловодському районі головний лікар КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Світловодської районної ради» Світлана Березюк підкреслила, що перший крок у реформуванні системи було зроблено на початку квітня цього року, коли Верховна рада проголосувала за законопроект №2309, який передбачав автономізацію державних та комунальних закладів охорони здоров’я.

– Цим законопроектом передбачається надання можливості фінансувати саме медичні послуги, що надаються пацієнтам, а не утримання приміщень лікарень, як це відбувається зараз. Також впродовж багатьох десятиліть заклади охорони здоров’я функціонували у статусі бюджетних установ. Згідно із законопроектом державні та комунальні заклади охорони здоров’я будуть залишатись у державній та комунальній власності та не будуть підлягати приватизації, – зазначила доповідачка.

Відтепер, із отриманням державними та комунальними закладами охорони здоров’я статусу казенних підприємств, медичні працівники можуть самостійно вирішувати усі питання організації власної діяльності, починаючи від визначення своєї організаційної структури, штатів, тощо. Даний закон дозволяє перейти до використання нових принципів та методів фінансування, які будуть базуватися на оплаті конкретних результатів діяльності кожного конкретного медичного закладу. Лікарні зможуть вільно розпоряджатися власним бюджетом, адже автономізація дасть право закладам охорони здоров’я самостійно вирішувати, на що варто витрачати кошти.

Це стимулюватиме підвищення і якості медичних послуг конкретних медичних закладів, і економічної ефективності медичної допомоги, що надається населенню.

Також автономізація закладів охорони здоров’я сприятиме розвитку їх можливостей щодо залучення інших, окрім бюджетних, джерел фінансування, і, тим самим, посиленню їх фінансово-економічної сталості та можливості протистояти чисельним фінансовим викликам, зумовленим складною загальною фінансово-економічною ситуацією. Це і оплата від страхових компаній, і оплата від роботодавців і грошові надходження від благодійних організацій.

Відтепер пацієнту більше не доведеться двічі сплачувати за одну медичну послугу з переліку гарантованих державою (перший раз коли він платить податки і другий – коли звертається до лікаря). Завдяки автономізації всі «тіньові» фінансові надходження мають зникнути із закладів охорони здоров’я. Пацієнт отримує право самостійно обирати медичний заклад, із яким заключатиме договір про медичне обслуговування.

Будуть створені громадські наглядові ради при закладах охорони здоров’я, перед якими стоятиме завдання здійснювати громадський контроль за дотриманням прав та забезпеченням безпеки пацієнтів, додержанням етичних принципів і законодавчих вимог здійснення медичного обслуговування закладом охорони здоров’я. Також вони будуть мати доступ до фінансово-господарської діяльність закладу охорони здоров’я.

Це дозволить уникнути фінансових зловживань з боку керівництва медичного закладу та покращити якість надання медичних послуг пацієнту.

14 листопада нинішнього року Парламент прийняв у другому читанні проект закону №7117, який має підвищити доступність та якість медичного обслуговування у сільській місцевості. Цей законопроект є частиною медичної реформи і дає можливість разом із місцевою владою вирішити нагальні проблеми сільської медицини, такі як відсутність лікарів, погано обладнані амбулаторії та ФАПи.

Що стосується змін у сільській медицині, передусім, первинна медицина в селі мусить стати доступною і якісною. Тому медичні практики мають стати автономними та самокерованими Не менш важливо для медичних практик в селах отримати реальне фінансування — і це зроблять закони №№6327, 6604 («Гроші ходять за пацієнтом»). Медики в селах зможуть заробляти гідні гроші.

Крім того, в селах потрібно перепланувати мережі, побудувати або дообладнати амбулаторії. Майже всюди треба вирішувати питання громадського транспорту та доїзду пацієнтів до лікарів. Все це — ресурси. А законопроект №7117, внесений на розгляд Парламенту Президентом, забезпечить 5 мільярдів гривень на підсилення інфраструктури на селі протягом двох років. Завдяки цим інвестиціям сільські громади зможуть збудувати нові амбулаторії з можливістю проживання родини лікаря, закупити автомобілі, щоб лікарі могли пересуватися між селам, оновити обладнання амбулаторій та забезпечити швидкісний Інтернет.

Законопроект №7117 є частиною медичної реформи і дає можливість разом з місцевою владою вирішити нагальні питання. Багато громад вже кажуть, що вони готові надавати свої будинки лікарям за 1 гривню — тобто лікар не буде витрачатися на оренду і його зарплата буде ще вищою, ніж у місті.

– Наша загальна мета — щоб лікар у селі надавав первинну медичну допомогу на тому самому рівні, що і в місті, – підкреслила Світлана Березюк.

Крім того вона звернулася до сільських голів та запропонувала відвідати кожну сільську раду, щоб провести відкриті зустрічі із населенням, на яких можна буде надати необхідні роз’яснення про хід реформування медичної галузі, розповісти про зміни та нововведення, які на нас чекають уже в 2018 році.

Про зміни в освітній галузі доповідав начальник відділу освіти, молоді та спорту Світловодської РДА Сергій Скопич. Окрім іншого, відтепер школи, дитсадки та інші заклади освіти всіх форм власне будуть мати самоврядні колегіальні органи – наглядові (піклувальні) педагогічні ради, батьківські ради тощо — які прийматимуть важливі рішення. До складу наглядової (піклувальної) ради, якій засновник може делегувати свої повноваження, не можуть входити працівники цього закладу освіти і ті, хто в ньому навчається.

Заклади освіти та педагоги самостійно формуватимуть навчальні програми, які за поданням педагогічної ради затверджуватиме керівник закладу. Єдина вимога — їх відповідність державним стандартам освіти прийнятим міністерством освіти й науки.

Учитель зможе вільно працювати за власною програмою і обирає форми донесення матеріалу до дітей. Водночас, міністерство розробляти типові програми для тих учителів, які не хочуть чи не можуть розробити власні.

Закон скасовує процедуру атестації шкіл та право місцевих управлінь освіти на їх інспектування. Усі державні і комунальні заклади системи дошкільної і загальної середньої освіти мають отримати без проходження процедури ліцензування ліцензії на провадження освітньої діяльності.

Право перевіряти ці заклади має лише Державна служба якості освіти.

Держава, як і зараз, виділятиме місцевим бюджетам субвенцію на загальну середню освіту, в тому числі й на здобуття середньої освіти професійно-технічних закладах. Професійну складову цих закладів фінансуватимуть переважно регіональні бюджети. Місцева влада й органи самоврядування мають створити належ умови для роботи закладів освіти, у тому числі забезпечити їх приміщеннями, організувати підвезення дітей із сусідніх сіл до опорних шкіл.

Дошкільна і позашкільна освіта фінансуватиметься переважно з місцевих бюджетів. При цьому дитсадки, а також приватні школи, які обґрунтую вартість навчання, отримають додаткові гроші на кожну дитину держбюджету.

Відповідно до статті 30 Закону, всі заклади освіти мають формувати відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднювати таку інформацію. Згідно з частиною 3 цієї статті заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтах кошторис і фінансовий звіт про надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг,отриманих як благодійна допомога, із зазначенням їх вартості,а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже, до 24 листопада 2017 року всі заклади освіти зобов’язані були оприлюднити вищезазначену інформацію за дев’ять місяців, та надалі щоквартально поновлювати її.

Директором можна бути не більше 12 років. Людина зможе обиратися на посаду директора не більше двох шестирічних термінів поспіль, а потім зможе працювати на іншій посаді в цій же школі або претендувати на директорство в іншій.
Діти йтимуть до школи, як правило, у 6-річному, не пізніше 7-річного віку і вчитимуться 12 років.

Середня освіта поділятиметься на початкову (4 роки, 1-4 класи), базову (5 років, 5-9 класи) і профільну (3 роки, 10-12 класи). Починаючи з 5 класу діти вчитимуться у гімназіях, а після закінчення 9 класу продовжуватиму навчання у ліцеях (закладах старшої або профільної школи) чи здобуватимуть професійну освіту.

Після закінчення кожного рівня знання учнів перевірятимуть за допомогою державної підсумкової атестації. Після 4 класу це буде моніторинг, а після 9 — повноцінне зовнішнє незалежне оцінювання.

Початкова школа може мати найрізноманітніші форми: один чи кілька класів з учнями одного чи різного віку, з одним або кількома вчителям. Закон також дозволяє роботу початкової школи «в будь-якій іншій формі, яка буде найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти».

Ліцеї матимуть академічне або професійне спрямування, або ж у одному ліцеї будуть класи різних спрямувань. В академічних ліцеях учні зможуть глибоко підготуватися до вищої освіти, у професійних — здобувати середню освіту і, водночас, першу професію. Освіта в них триватиме три роки, замість нинішніх двох. Додатковий рік навчання зніме проблему катастрофічної нестачі часу й перевантаження старшокласників у нинішній дворічній старшій школі.

Кожен ліцей буде окремою юридичною особою і, як правило, розміщуватиметься в окремому приміщенні. Ліцеї задумані не просто як старі класи звичайної школи, а як окремі заклади. Причому, досить великі, де у кожній паралелі є принаймні по 4-5 класів, кожен зі своєю спеціалізацією, отже, їх буде значно менше, ніж нинішніх 11-річних шкіл.

Відповідно перехід до таких ліцеїв відбуватиметься не так непомітно як зараз – випускники 9 класів складатимуть ЗНО, і за їх підсумками вступатимуть до обраних ліцеїв на конкурсних засадах.

Початкова школа запрацює з 1 вересня 2018 року, базова – з 1 вересня 2022 і профільна — з 1 вересня 2027.

Що стосується інклюзивного навчання і перепрофілювання інтернатів, Закон заохочує навчання дітей з особливими потребами, сиріт та дітей зі складних родин у звичайних школах. За заявами батьків дітей з особливими потребами школи мають створювати спеціальні класи, де такі діти могли б навчатися. Якщо це необхідно, діти з особливими потребами можуть іти в школу пізніше й навчатися довше.

Дітям з вадами слуху створять умови для навчання мовою жестів.

До 31 грудня 2021 року всі школи-інтернати мають стати або звичайними школами, дитсадками чи іншими закладами освіти, доступними для всіх дітей, або дитячими будинками в системі мінсоцполітики. Рішення про долю кожного інтернату прийматимуть обласні та Київська міська ради.

До 1 вересня 2018 року забезпечити створення обласних, районних, міських інклюзивно ресурсних центрів шляхом реорганізації існуючої мережі психолого-медико-педагогічних консультацій.

Освітній процес в усіх закладах освіти відбуватиметься українською мовою. Представники національних меншин мають право навчатися в окремих групах дитсадків та класах початкової школи, в яких, крім української, буде використовуватися в освітньому процесі мова відповідної меншини.

Починаючи з 5 класу, вся освіта відбуватиметься українською мовою, винятки можливі лише для представників корінних народів (перш за все кримських татар), які можуть зберігати двомовне навчання до закінчення старшої школи.

Всі педагогічні й науково-педагогічні працівники, як і зараз, мають обов’язково підвищувати кваліфікацію, але ця процедура зазнає докорінних змін. Ці послуги зможуть надавати різні державні, комунальні та приватні установи, а також громадські організації, які матимуть відповідну ліцензію. Вчитель сам обиратиме, де йому підвищувати кваліфікацію, це може бути й кілька різних установ, сумарний час навчання в яких має становити не менше 130 годин на 3 років.

– Замість підвищення кваліфікації учитель може з власної ініціативи пройти добровільну сертифікацію на знання предмету і володіння сучасними освітніми методиками. Пройшовши таку сертифікацію, вчитель отримає на три роки сертифікат і 20% надбавку до зарплати, а також зможе навчати інших педагогів, – підкреслив Сергій Скопич.

Поширити
Відповідальний секретар редакції газети «Вісті Світловодщини», журналіст.