Якщо навчати, то з любов’ю

Про Вільнянську школу хочеться розповісти багато. Особисто мені тут довелося побувати вперше, і атмосфера закладу, дійсно, вразила теплотою і щирою любов’ю. Це любов і до дітей, і до своєї маленької школи.
На підлозі у всіх кімнатах приміщення намальовані як не червоні сонечка з цифрами, то ракети з алфавітом, класики і просто ніжки. Завідуюча філією Олена Дьякова якраз проводила урок фізкультури – школярі розділилися на групи та займалися вправами для розвитку влучності. У коридорі теж не сумно – на стінах представлені тематичні виставки, присвячені Дню української писемності та мови, осінні пейзажі, малюнки, об’ємна аплікація. Власне, дитячими роботами та матеріалами для розвитку маленьких особис­тостей прикрашені усі кімнати школи.
До перерви техпрацівниця Людмила Берестовська показала котельну та димохід, які нещодавно відремонтували благодійники (про це читайте у №46 від 15.11.2018).а підлозі у всіх кімнатах приміщення намальовані як не червоні сонечка з цифрами, то ракети з алфавітом, класики і просто ніжки. Завідуюча філією Олена Дьякова якраз проводила урок фізкультури – школярі розділилися на групи та займалися вправами для розвитку влучності. У коридорі теж не сумно – на стінах представлені тематичні виставки, присвячені Дню української писемності та мови, осінні пейзажі, малюнки, об’ємна аплікація. Власне, дитячими роботами та матеріалами для розвитку маленьких особис­тостей прикрашені усі кімнати школи.
Сьогодні у школі три окремі класи. Наголос роблю саме на слові «окремі», тому що досить довгий час це був клас-комплект – у одному кабінеті відразу сиділи три класи. Якраз через маленьку наповнюваність класів багато років школі загрожувало закриття.
– Завдячуючи реформі та створенню нової української школи, ця загроза минула, – з полегшенням розповідає Олена Станіславівна. – Взагалі, за час, коли постійно обговорювалося питання її закриття, ми втратили багато учнів. Батьків зрозуміти можна, вони вирішували, що краще вже одразу возити дитину в міську школу, ніж потім все одно туди переводити. На щастя, все змінилося. Сьогодні у школі три окремі класи. Цьогорічні першокласники навчаються за новою програмою. Більше того, у першому класі навчається Дениско, якого батьки возять з міста до нашої школи. Це перша ластівка, і ми сподіваємося, що і в майбутньому школярі з міста приїздитимуть до нас, адже маємо великий плюс – у нас жодна дитина не обділена увагою, з кожним займаємось індивідуально.
Нова програма принесла багато добрих змін – школа отримала роздатковий та навчальний матеріал.
А ще у цьому році тут з’явиться Інтернет, за що педагогічний колектив дякує компанії «City Net» та її керівникові В’ячеславу Мулявку, адже до Всесвітньої мережі Вільнянську школу під’єднають та надаватимуть послуги безкоштовно.
Спілкування з першокласниками, на уроці яких я побувала, – окрема тема. Діти відкриті і старанні. Вивчаючи пальчиковий театр, самі клеїли та вирізали тата-, маму-, сестричку- і братика- та малюка-пальчиків, розфарбовували, а ще крадькома, щоб не побачила вчителька, хизувалися своїми вміннями.
Та перший сніг, який цього дня пролітав за вікнами, просто зірвав дітей з робочих місць – усі збіглися до вікон і вже почали замовляти новорічні подарунки під ялинку. Оскільки урок першокласників триває трохи коротше як звичайний, а це, до того ж, був і останній урок, я стала свідком справді сімейного прощання – як маленькі пташенятка дітки просто обліпили Олену Станіславівну.
Після уроків – батьківські збори.
– Усе, що у нас відбувається хорошого, відбувається завдяки їм. Вони – наші добрі помічники, організатори та виконавці усіх добрих справ – це і ремонтні роботи, і фарбування, – розповідає Олена Дьякова – У цьому році батьки, колектив школи та колишні її випускники взяли активну участь у суботнику – на території школи стояв занедбаний сарай, у якому прибрали увесь мотлох, відремонтували приміщення і тепер є де зберігати інвентар та макулатуру, яку збирають школярі (на виручені кошти ми потім купуємо дітям приємні сюрпризи). До речі, нині триває місячник «Здай сміття – допоможи школі коштами». В його рамках жителям Вільного запропонували здати скло, папір, пет-пляшки. Їх прийматиме, за домовленістю, одне із підприємств, а виручені кошти передадуть школі.
Вільнянська школа приваблює затишною атмосферою, любов’ю до дітей та умінням реалізовувати цікаві ідеї, покликані зробити навчальний процес змістовним і комфортним. Та головне, безперечно, – це любов до дітей. Певно, завдяки цьому їм багато вдається, і очевидним є той факт, що попереду ще багато хорошого і у школярів, і у самої школи. А тому нехай щастить!
Ніна Сокуренко.