Є потенціал для розвитку – є бажання працювати

116

Світловодський район – територія, невелика, порівняно з іншими районами Кіровоградщини. Та прекрасна вона своєю природою, географічним розташуванням. Горбиста місцевість, багато соснових лісів та водойм роблять її неповторною. Кожне село нашого району – унікальне, у кожному – свої традиції, усталений порядок життя громади. І люди скрізь різні. Сьогодні мова піде про Федірки – невеличке село, яке розташоване на межі Знам’янського району.
Сільським головою Федірківської сільської ради ось уже 25 років працює Володимир Джулай. Очолив він свою рідну громаду у 1994 році і після того ще чотири рази поспіль односельці довіряли йому управління місцевим самоврядним органом, і щоразу він їх не розчаровував.
За час головування Володимира Івановича в селі багато що змінилося. Як він говорить, спочатку, звичайно, було легше, все відбувалося по інерції ще від колгоспів, інфраструктура села знаходилася у належному стані: працювали культосвітні установи, дитячий садок, інші соціально значущі заклади; були відремонтовані дороги, працював сільський водогін тощо.
– У часи реформування колгоспу все це господарство перейшло до сільської ради. Усіма можливими способами ми намагаємося утримувати сільську інфраструктуру на належному рівні, – говорить Володимир Джулай.
Проблема була ще й у тому, що на території Федірківської сільської ради не було крупного сільгосвиробника, на підтримку якого можна було б розраховувати. Тому і довелося у 1995 році закрити дитячий садочок – сільська рада не мала змоги самотужки його утримувати.
– Спочатку я звертався за допомогою до Івана Яковича Середи, який господарював на території Іванівської сільської ради. Він надавав нашому дитячому садку продукти харчування, та з часом наш дошкільний заклад, все ж, довелося закрити.
Так само сільський голова звертався до сільгоспвиробників сусідніх сільських рад, у тому числі Знам’янського району, аби прогорнути від снігу дороги, бо ж зима для федірківців та жителів с. Сніжково була справжнім випробуванням.
Набагато простіше стало працювати, коли землі Федірківської сільської ради взяв в оренду сільгоспвиробник із Косівки сусіднього Олександрійського району. Це відразу відчула і сільська громада. По сьогодні сільська рада тісно співпрацює із сільськогосподарським підприємством «Федірки» під керівництвом Любові Замкової. Без її підтримки в селі не обходиться нічого: чи то ремонт місцевого навчально-виховного комплексу, чи то розчищення доріг, чи загальносільське свято, чи благоустрій. У цент­рі села все викошено, сільський парк доглянутий, прибраний сільський цвинтар тощо. А все тому, що за кошт ТОВ «Федірки» в селі працює три працівники, які займаються благоустроєм. Всю необхідну техніку також надає сільгоспвиробник. Звичайно, в такій співпраці все вдається зробити набагато легше і краще, село виглядає охайним, по вулицях ніде не знайдеш ні папірця, ні пластикової пляшки.
У тісній співпраці працює сільський голова і з керівництвом місцевого освітнього закладу. Директор Федірківського НВК Микола Хоменко став для Володимира Джулая і порадником, і другом, і надійним помічником в організації усіх масових заходів. Микола Ілліч багато років є незмінним депутатом районної ради, а віднедавна очолив місцеву ветеранську організацію, тож їх співпраця з роками стає тіснішою та більш плідною.
– Добре, коли поряд є надійне плече, людина, до якої можна звернутися у будь-який час і з будь-яким проханням чи за порадою. Микола Ілліч ніколи не відмовляє у допомозі, сам бере активну участь у житті села, переймається проблемами кожного жителя нашої сільської ради, – говорить про Миколу Хоменка сільський голова.
Сьогодні, за співфінансування сільської ради та народного депутат України Олеся Довгого у парковій зоні села зведено прекрасний дитячий майданчик, де завжди грається місцева дітвора.
А ще Федірки стало відомими на всю Кіровоградщину проведенням великого заходу, який можна назвати фестивалем народної творчості – «Киньте все, гармошка грає». Чотири роки поспіль влітку центр Федірок перетворювався на пісенний вернісаж, де основне місце відводили, звичайно ж, народній улюблениці – гармошці.
Окрім цього, в селі щороку проводяться традиційні свята, як то День села, свято Перемоги. До слова сказати, у Федірках День Перемоги відзначають по-особливому. Під час урочистостей там поіменно згадують кожного, хто пішов воювати на фронт, а також кожного з тих, хто загинув, визволяючи Федірки від ворога. Після урочистостей усіх учасників бойових дій, солдатських вдів, ветеранів та дітей війни запрошують до поминального столу. Тоді сільська громада перетворюється на велику родину, бо немає тих, у кого б у Другій світовій не загинули рідні чи близькі люди.
З особливою повагою Володимир Джулай говорить про єдиного в селі ветерана бойових дій, що залишився серед живих, партизанку Поліну Прокопівну Козіну.
– На території сільської ради наразі залишилася лише одна людина, яка особисто брала участь у бойових діях в період Другої світової війни. Це Поліна Прокопівна Козіна. Вона – цікава і багатогранна людина, про яку можна говорити годинами. Поліна Прокопівна присвятила своє життя громаді – працювала вчителькою, медичною сестрою, багато років незмінно очолювала місцеву ветеранську організацію, – зазначає Володимир Іванович.
У нинішній час Федірківська сільська рада живе, як і всі інші. Великого бюджету не має, але його вистачає, щоб забезпечувати основні потреби громади.
– За усі роки, скільки я працюю сільським головою, ми майже все робимо своїми силами і за свої кошти. Візьмемо сільський водогін: ми за власний кошт поміняли майже 1 км труби на пластикову, два роки тому, знову ж таки, самотужки, замінили водонапірну башту, а це майже 400 тис. грн. У цьому році по вулиці Яблуневій відгрейдерували та відсипали гранвідсівом 600 м дороги, а це теж 400 тис. грн. Також щороку сільська рада виділяє 180 тис. грн. на потреби місцевого навчального закладу. Хочу зазначити, що за рахунок нашого бюджету ми харчуємо усіх без виключення учнів та вихованців Федірківського НВК, окрім тих, на харчування яких виділяє кошти держава. Цього року на освітній заклад ми вже виділили 90 тис. грн.; на 50% утримуємо місцевий ФП, виділяємо кошти на співфінансування Глинської пожежної частини.
Уже років вісім у Федірках освітлюються повніс­тю всі вулиці. Сільська рада вже закупила елект­ролампочки, які ближче до осені з’являться там, де є перегорілі.
Сьогодні Федірки – газифіковане село, де дотримуються середні показники тиску газу, є вся необхідна інфраструктура для комфортного проживання. А головне – тут живуть добрі і щирі люди, які ставляться один до одного по-особливому – як до рідні.
Та розвиватися є куди. Володимир Джулай говорить про те, що у селі необхідно збудувати ще одну автозупинку, відремонтувати дороги місцевого значення. Також потребує ремонту один із двох сільських пам’ятників – односельчанам, які загинули у роки війни, що височіє у центрі села.
І плани є, і натхнення їх реалізувати теж є. Тож є переконання, що спільними зусиллями село Федірки буде розвиватися, ставатиме ще кращим.
Світлана Калугіна.

Поширити
"Вісті Світловодщини"