“Закохані”

201
Реклама

Ідуть закохані, тримаючись за руки,
Пусте, що скроні вкрила сивина.
Пройшли вони і зустріч, і розлуки,
Бо він – любив, бо вірила – вона.

Невже у них все було ідеально?
Невже не було сварок і образ?
Невже так можна? Ні, це нереально.
Напевно, було все, та ще й не раз.

Але хватило мудрості, терпіння
Через роки кохання пронести,
Не загасить сердець палких горіння,
Разом п’янкий вінок життя сплести.

Ідуть вони, замріяні, щасливі,
Тримають міцно руку у руці.
І не біда, що вже літа на схилі –
Зажили рани, розійшлись рубці.

І я так хочу – зберегти довіку
Любов – у серці, вдячність – у душі,
Щоби щасливим дням не знати ліку
І вдвох дійти до крайньої межі.

Поширити
Редактор газети «Вісті Світловодщини», журналіст.